Як часто ви чуєте від людей про необхідність бути керованими, знаходити мотивацію та натхнення? Скільки з них шукають мотивацію в собі, а скільки – ззовні? Останнім часом я все частіше помічаю людей, які для успішної роботи потребують зовнішніх стимулів, ніби допінгу.
Навіть керівники компаній потребують натхнення та припливу енергії. Ви коли-небудь бачили їх очі під час проведення співбесіди з молодими, розумними, енергійними кандидатами, які готові працювати, не покладаючи рук, щоб досягти цілі? – Очі таких керівників розширюються, а бажання змінювати світ спалахує новим полум’ям.
Я не проти зовнішніх стимулів для людей. Всі ми прагнемо уваги, любові та поваги. І не говорю про соціальні пакети, які пропонують компанії, щоб задовольнити фінансові та соціальні побажання кандидатів. Мене зараз більше хвилює явище тотального енергетичного дефіциту, залежність людей від зовнішніх стимулів у формі похвали, визнання досягнень на людях та елементарного плескання по плечу.
Так, кожен другий кандидат під час співбесіди говорить про потребу чути фідбек, бути визнаним і оціненим кимось іншим. Але хіба для того, щоб отримувати задоволення від роботи, добре працювати і бути класним спеціалістом, треба чути зворотній зв’язок? Хіба не результати роботи та наближення до визначеної цілі говорять краще за будь-які слова?
…Кажуть лідери не прагнуть фідбеку, тому що вони й самі знають, в якому напрямку рухатись й самостійно оцінюють результати своєї діяльності. Вони мотивовані внутрішньо, їм не потрібні стимули зовні. Так Стів Джобс протягом 30 років ставив собі одне й те саме запитання кожного ранку: “Якби сьогодні був останній день мого життя, чи захотів би я робити те, що збираюсь робити сьогодні?” Якщо декілька днів поспіль відповідь була “ні”, він міняв напрямок руху. Не треба бути лідером чи мати багато розуму, щоб поставити собі це запитання і чесно відповісти на нього. Адже ваш внутрішній барометр точно знає чи на правильному ви шляху.
photo by Josh Solar/iStock