Увага і фокус – найважливіша валюта сьогодні: білборди на вулиці, додатки в телефоні і консультанти в магазинах намагаються завоювати її та втримати. Щоб заробити на нас. Звучить неприємно? Ще б пак!
Нещодавно я подивилась документальний фільм, знятий на основі розповідей нинішніх та колишнів співробітників топових соціальних медіа компаній про те, як працюють соціальні платформи.
Ви вважаєте google, facebook, instagram, twitter та інші ресурси безневинним місцем для спілкування? – Де там. У них настільки багато нюансів про які пересічний громадянин i не задумується. Алгоритми, що лежать в основі соцмереж, відслідковують і передбачають дії користувачів, просувають рекламу та знаходять найкращі шляхи монетизації. Вочевидь, дія цих алгоритмів може призводити до залежності. Соцмережі – іі новий вид, накшталт накротиків.
У фільмі звучить жарт з долею правди. Є 2 типа людей: хто в телефоні ще до того, як зайшов в туалет вранці після пробудження, і ті, хто у телефоні під час справляння природних потреб.
Найцікавіші тези фільму:
- Алгоритми відслідковують кожен наш рух щосекунди – зупинились на пості, передивляємось фото, зачепила реклама – усе це, враховуючи витрачений час, записується, і монетизується. Кожна секунда відслідковується, вимірюється і записується.
- Нам показують лише ті дописи, які повністю відповідають нашій думці та інтересам. Таким чином, люди припиняють мислити критично і починають ділитися на 2 табори інакодумців.
- Ми викладаємо свої селфі і чекаємо на купу вподобань і відзначень, а отримуючи один неприємний коментар – засмучуємося, самооцінка падає, задоволення від життя тьмяніє. Безліч фільтрів створено, щоб покращити нас існуючих. Гладенька шкіра, білі зуби, схуднути/набрати вагу – усе можливо – клік! – і ми відповідаємо загальному стереотипу краси.
- «Соціальні мережі все більше занурюються в стовбур мозку і заволодівають дитячим почуттям власної гідності та ідентичності», – зазначає колишній співробітник Google Трістан Харріс. У фільмі наведені графіки того, як з появою соцмереж збільшилася кількість самогубств та хірургічних втручань в організм.
- Кожен нюанс у роботі додатків продуманий до дрібниць: наприклад, надходить сповіщення про те, що вас позначили на фотографії. Звісно, ви зайдете і перевірите, що за фото і як ви там виглядаєте. Або коли відправили повідомлення знайомому, не дочекавшись відповіді, збираєтесь закрити аплікуху, але бачите, що користувач “друкує”/“typing” і ви не закриваєте чат, доки не дочекаєтесь відповіді. Інколи може минати до 5 хв, а у відповідь надійшло лише зображення emoji. – Вашу увагу утримували і ви довше використовували програму.
- Бази даних соцмереж знають більше про наших колишніх партнерів та наш настрій, ніж близькі люди. Алгоритми можуть визначати чи ми в депресії, чи наш настрій піднесений, чи ми самотні, який у нас тип особистості, чим ми живемо і як втримати нашу увагу. Чим більше ми користуємось соцмережами – кожен лайк, фото, шер, – тим більше інформації про нас і тим легше і детальніше бізнес-моделі спрогнозовують нашу наступну дію.
- Працівники найвідоміших корпорацій світу застерігають нас від того, що алгоритми соціальних мереж можуть бути використані для дестабілізації ситуації в суспільстві, змін результатів виборів, поширенні неправдивої інформації.
- Інтернет-компанії – найбагатші за всю історію людства, вони заробили трильйони доларів.
- У Мьянмі, коли людина купує телефон, їй консультант з продажу одразу встановлює фейсбук і реєструє користувача. Значить, перше і головне, що бачить покупець – це соцмережа фейсбук. Коли у Мьянмі мова йде про інтернет, всі мають на увазі фейсбук.
- Задумайтесь: чому працівники відомих соціальних корпорацій забороняють своїм дітям користуватися соціальними медіа до 16 років?
Фільм “The Social Dillema” (“Соціальна дилема”) знятий на замовлення компанії Netflix. ЗМІ назвали цей фільм «найважливішим документальним фільмом останніх років». І хоч у стрічці йдеться про те, що кожна наша мінімальна дія відслідковується задля покращення алгоритмів монетизації, той самий Netflix теж відслідковує наші вподобання для рекомендацій більш підходящих фільмів, щоб ми якнайдовше залишались на платформі.
Facebook надав офіційну відповідь на фільм і розкритикував багато тез стрічки; пояснив, що «живе» за рахунок реклами та її розміщення, і що якраз це дозволяє їм залишатися безкоштовними для користувачів. Розробники зазначають, що не продають дані користувачів і що користувач завжди має змогу змінити «інтереси» свого профілю.
Як на мене, слабка змога спростувати застереження фільму. Після перегляду Макс видалив додаток facebook з телефону. Я видалила facebook і facebook messanger задовго до цього, а місяць назад видалила viber через велику кількість реклами в ньому. Коли зареєструвалась в instagram, поставила собі щоденне обмеження у часі, який проводжу в соцмережі. Залишила найменшу кількість підписок. Всі сповіщення вимкнені.
І це лише неповний перелік того, як можна протидіяти всесвітному бажанню щось нам продати і посадити на голку соцмереж-залежності. Герої стрічки наполягають на тому, що настав час повернути нам контроль над нашим розумом. «Ми можемо вимагати того, щоб ці продукти розроблялися гуманно. Ми створили ці речі і ми зобов’язані їх змінити», – говорить Харріс.
Феноменальний потужний фільм. Якщо вам небайдуже наше майбутнє, ви зобов’язані його подивитись.
Соцмережі давно перестали бути безкоштовними для нас.
“If you are not paying for the product, then you are the product”.
Ми платимо своєю увагою і часом, жертвуємо прогулянками, розвитком, спілкуванням наживо, зрештою, ми платимо власним життям.